Faites la traduction consécutive

ВОЄННА ДОКТРИНА УКРАЇНИ

Стратегічним завданням України в галузі оборони є захист її державного суверенітету і політичної незалежності, збереження територіальної цілісності та недоторканості кордонів.

Україна може і повинна стати впливовою державою, здатною виконувати значну роль у забезпеченні політичної, економічної і воєнної стабільності у Європі та в усьому світі.

Проголошуючи  свою  Воєнну  доктрину,  яка   має    оборонний характер, Україна виходить з того,  що вона не є потенційним противником жодної конкретної держави. Свою воєнну безпеку Україна розглядає як стан   воєнної захищеності національних інтересів в умовах потенційної та реальної воєнної загрози.

Воєнна доктрина України є складовою частиною концепції національної безпеки і становить сукупність затверджених Верховною Радою України основоположних настанов і принципів щодо організації та забезпечення безпеки особи, народу і держави шляхом політичних, дипломатичних, економічних та воєнних заходів.

Головною метою Воєнної політики України є гарантування національної безпеки України від зовнішньої воєнної загрози, відвернення війни, підтримання міжнародного миру і безпеки.

Україна будує свої відносини з іншими державами на основі принципів рівноправності, взаємоповаги, взаємовигоди, невтручання у внутрішні справи та інших загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, зафіксованих, зокрема, у Статуті Організації Об’єднаних Націй, Хельсінкському заключному акті та документах Наради з безпеки і співробітництва в Європі.

         Здійснюючи свій зовнішньополітичний і воєнно-політичний  курс, згідно з національними інтересами, Україна:

• не висуває територіальних претензій до інших держав і не визнає жодних територіальних претензій до себе;
• суворо дотримує принципу недоторканності існуючих державних кордонів;
• поважає державний суверенітет та політичну незалежність інших держав і визнає за ними право на вирішення всіх питань своєї національної безпеки відповідно до своїх інтересів без нанесення шкоди безпеці інших держав;
• сприяє паритетному і збалансованому скороченню всіх видів збройних сил і озброєнь у регіоні та у світі виходячи з умов забезпечення оборонної достатності кожної держави;
• обстоює вирішення всіх міждержавних суперечностей тільки політичними та іншими, прийнятими згідно з нормами міжнародного права, засобами і шляхом прийняття всіма державами зобов’язань про взаємний ненапад;
• будує свої відносини з іншими державами незалежно від їх суспільно-політичного ладу та  воєнно-політичної орієнтації на взаємному врахуванні всіх питань національної безпеки сторін;
• забороняє застосовувати власні Збройні Сили  для  розв’язання політичних завдань на своїй території;
• виступає проти розміщення іноземних військ на своїй території та на територіях інших держав без їх на те згоди;
• виключає своє одностороннє повне роззброєння.

Україна виступає за створення всеохоплюючих систем універсальної та загальноєвропейської безпеки і вважає участь у них важливим компонентом своєї національної безпеки.

Дотримуючись позаблокового статусу, Україна сприяє створенню надійних міжнародних механізмів та загальноєвропейської структури безпеки на двосторонньому, регіональному і глобальному рівнях з метою  зміцнення довіри і партнерства на основі принципів взаєморозуміння і відкритості.

За останнє десятиліття характер миротворчих операцій зазнав певних змін. Ускладнилися миротворчі завдання, поширилася практика застосування сили. У сучасних миротворчих операціях, мандат яких передбачає виконання примусових заходів для врегулювання конфліктів, сила застосовується не лише для самооборони, але і в інших випадках: у разі перешкоджання проведенню гуманітарних операцій в умовах воєнних дій, для захисту цивільного населення та для роз'єднання конфліктуючих сторін з метою досягнення національного примирення.

Сучасні міжнародні миротворчі операції за своїм характером здебільшого не є суто військовими. Вони все більше набувають комплексного характеру з широким спектром поліцейських функцій.

Відповідно, такі операції потребують залучення як військовослужбовців, так і цивільних осіб, а також зусиль одразу декількох міжнародних і регіональних організацій з безпеки та неурядових організацій.

Міжнародна миротворча діяльність України здійснюється на основі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів України.