Translate at sight

Роль ядерних сил НАТО[1]

Головне призначення ядерних сил НАТО залишається політичним: зберегти мир і запобігти застосуванню сили. Ядерні сили НАТО роблять ризик агресії проти Альянсу непередбачуваним і неприйнятним, чого не забезпечують звичайні (неядерні) сили. Ядерні сили НАТО стримують застосування ядерної, біологічної і хімічної зброї сили Альянсу і, таким чином, роблять свій внесок у боротьбу із поширенням зброї масового знищення та засобів її доставки.

Колективна безпека, яку гарантує ядерна стратегія НАТО, поширюється на всі країни-члени Альянсу. Крім того, присутність американських ядерних сил в Європі, які передані в розпорядження НАТО, посилює політичний і військовий зв’язок між європейськими і північноамериканськими членами Альянсу.

Політичний нагляд за ядерними силами НАТО здійснюється спільно країнами−членами Альянсу. Група ядерного планування НАТО забезпечує участь міністрів оборони як ядерних, так і без’ядерних держав−членів Альянсу (за винятком Франції) у прийнятті рішень щодо ядерних сил НАТО та розвитку ядерної стратегії Альянсу.

Між країнами−членами НАТО існує угода про те, що основу військової потужності НАТО складає поєднання ядерних і звичайних сил достатніх для колективної самооборони. Таке поєднання ядерних і звичайних сил створює у потенційного агресора непевність щодо того, якою може бути відповідь НАТО.

Отже, попри драматичні зміни у кліматі безпеки, ядерні сили НАТО залишаються важливим елементом військової потужності, що дало змогу Альянсу провести значне скорочення як самих ядерних сил, так і своєї залежності від них.