Faites la traduction à vue

СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Сухопутні війська України - найбільш чисельний вид Збройних Сил.  Вони складають основу Збройних Сил України.

Сухопутні війська Збройних Сил України (СВ ЗСУ) є головним носієм бойової могутності Збройних Сил незалежної Української держави. За своїм призначенням та обсягом покладених на них завдань вони відіграють вирішальну роль у виконанні Збройними Силами України своїх функцій як у мирний, так і воєнний час.

СВ складаються з частин, з’єднань і об’єднань, які входять до оперативних командувань, або підпорядковані безпосередньо Командуванню СВ. Основними родами СВ ЗСУ є механізовані і танкові війська, ракетні війська і артилерія, армійська авіація, аеромобільні війська та війська протиповітряною оборони.

Механізовані війська призначені для вирішення завдань із відбиття ударів супротивника та його розгрому у випадку розв'язання ним агресії. Використовуючи свої можливості, вони здатні ефективно вести боротьбу з наземним і повітряним супротивником у взаємодії з Повітряними Силами Збройних Сил України.

На озброєнні механізованих з'єднань і частин знаходяться: бронетранспортери БТР-60, БТР-70, БТР-80; бойові машини піхоти БМП-1, БМП-2 та інші зразки озброєння.

Танкові війська є головною ударною силою Сухопутних військ. Бойові властивості танкових військ дозволяють їм найбільш ефективно вести високо маневрені бойові дії й домагатися рішучого розгрому супротивника за короткий термін. Вони використовуються переважно на головних напрямках для виконання найбільш важливих завдань, пов'язаних із нанесенням супротивнику потужних ударів.

На озброєнні танкових військ знаходиться потужна бойова техніка, основу якої       складають танки Т-64, Т-80, Т-84 та інші зразки озброєння.

Ракетні війська і артилерія (РВІА) призначені для ураження живої сили, танків, артилерії, протитанкових засобів супротивника, авіації, об'єктів ППО та інших важливих об'єктів при веденні загальновійськової операції (бою).

На озброєнні з'єднань, частин та підрозділів РВІА знаходяться: ракетні комплекси оперативно-тактичних, тактичних ракет; реактивні системи залпового вогню типу "Смерч", "Ураган", "Град"; самохідні гармати "Гіацинт", "Піон", "Акація", "Гвоздика"; протитанкові засоби "Штурм", "Конкурс", "Рапіра".

Аеромобільні війська - високомобільний компонент Сухопутних військ. До їх складу входять аеромобільні і повітряно-десантні частини, які за своїм призначенням розподіляються на два функціональних компоненти: аеромобільні - це десантно-штурмовий компонент для виконання оперативно-тактичних (тактичних) завдань; повітряно-десантні - засіб Верховного Головнокомандування, що застосовується як повітряний десант для виконання оперативних (важливих оперативно-тактичних) завдань в операціях.

 Зі створенням Об'єднаних сил швидкого реагування роль аеромобільних військ значно підвищилася. Вони розглядаються як передовий ешелон забезпечення розгортання головних Сил швидкого реагування.

Армійська авіація є найбільш маневреним родом Сухопутних військ, призначеним для виконання завдань у різноманітних умовах загальновійськового бою. Частини і підрозділи армійської авіації ведуть розвідку, знищують бойову техніку та живу силу супротивника, здійснюють вогневу підтримку під час наступу чи
контратаки, висаджують тактичні десанти, доставляють у вказані райони бойову техніку та особовий склад, виконують інші важливі завдання.

До складу Сухопутних військ входять три полки армійської авіації, які мають на озброєнні вертольоти типу Мі-8, Мі-24 та їх модифікації.

Війська протиповітряної оборони Сухопутних військ призначені для прикриття військ від ударів супротивника з повітря в усіх видах бойових дій, при перегрупуванні та розташуванні їх на місці.

На озброєнні військ ППО Сухопутних військ знаходяться ефективні зенітні ракетні та зенітні артилерійські системи і комплекси, які характеризуються високою швидкострільністю, живучістю, маневреністю, здатністю діяти за будь-яких умов сучасного загальновійськового бою: ЗРК "Стріла-10", "Оса", "Тор", ЗГРК "Тунгуска", ПЗРК "Ігла", ЗАК "Шилка".

 

MISSIONS DE L’ÉTAT-MAJOR DE L’ARMÉE DE TERRE

L'armée de Terre doit garantir le territoire national contre toute tentative de prise de gage ou d'agression, participer le cas échéant à la défense de l'Europe, à la sécurité des pays avec lesquels la France est liée par des accords, protéger nos intérêts outre-mer.

Sur les ordres directs du Général Major Général (GMG), l'État-Major de l'Armée de Terre prépare et fait appliquer les décisions du général Chef d'État-Major de l'Armée de Terre (CEMAT).

Celui-ci dispose d'un cabinet particulier, dirigé par un officier général, qui assiste le CEMAT dans tous ses travaux.

Le cabinet est particulièrement chargé de :

· coordonner les travaux de gestion, d'encadrement et d'avancement du personnel de l'armée de Terre (notamment des officiers généraux).

· de traiter les affaires disciplinaires et les problèmes relevant du moral, de la communication et du style de commandement.

· de suivre la gestion des indemnités exceptionnelles de représentation.

· de planifier et suivre les déplacements des officiers généraux à l'étranger et outre-mer.

Il dispose pour cela de sections spécialisées. Lui sont rattachés le commandement militaire de l'îlot Saint-Germain, le centre de transmissions, le cabinet médical et le Service d'Information Relations Publiques (SIRPA Terre) qui est chargé de la communication de l'armée de Terre.

Pour répondre à la nécessité de disposer de la capacité de commandement de niveau division, l'armée de Terre a créé trois états-majors de force (EMF) en 1999 (EMF1 à Besançon , 2 à Nantes et 3 à Marseille) et en 2000 (EMF 4 à Limoges). Ils sont totalement déchargés des responsabilités organiques.

Moyens

         Chaque EMF compte environ 150 personnes dont une soixantaine de réservistes. Ils sont soutenus par des unités d'appui au commandement.

Les Etats-majors de Force (EMF) possèdent un gros potentiel en moyens informatiques et en transmissions. L'essentiel de ces capacités de commandement est transporté et conditionné à bord de véhicules blindés, de poids lourds et de shelters modulables.

Missions et specificités

Les EMF ont la capacité de commander une division de type OTAN (composée de plusieurs brigades interarmes dont 1 à 2 provenant de nations alliées, et des éléments logistiques).

Ils peuvent intervenir aussi bien dans le cadre d'engagements de haute intensité que de gestion des crises.

Interchangeables, les EMF sont totalement centrés sur leur fonction de préparation opérationnelle et jouent un rôle majeur dans l'entraînement des forces.

Ils ont un rôle majeur en matière de commandement en opération extérieure et d'entraînement.