Translate at sight

Численні етнічні, національні, релігійні і локальні збройні конфлікти стали головною загрозою глобальній і регіональній безпеці[1]. Географія цих конфліктів досить велика. Вона охоплює країни Азії, Африки, Європи і Латинської Америки. У відповідь світове співтовариство виступило з ідеєю миротворчої діяльності. Ціль миротворчої діяльності – запобігання і врегулювання будь-яких конфліктних ситуацій. Більшість країн використовує дипломатичні, політичні, економічні й військові засоби розв’язання конфліктів.

До основних і найбільш ефективних видів діяльності для підтримки миру і безпеки варто віднести: операції щодо підтримки дипломатичних зусиль (превентивну дипломатію, миротворчість, відбудову миру), невоєнні операції і миротворчі операції.

Превентивна дипломатія – це дії політичного, дипломатичного та міжнародно-правового характеру, спрямовані на попередження виникнення спорів (конфліктів) між сторонами, недопущення їхнього переростання в збройну конфронтацію. Превентивна дипломатія є політичною діяльністю різних інститутів ООН та інших міжнародних організацій (ОБСЄ, НАТО тощо).

Складовим елементом превентивної дипломатії є превентивне розгортання, що включає в себе: надання гуманітарної допомоги, виділення військового, поліцейського чи цивільного персоналу і власне превентивне розгортання військ. В умовах національної кризи превентивне розгортання проводиться на прохання уряду за згодою всіх зацікавлених сторін.