Translate at sight

Міжнародна безпека[1]

У сучасній політиці міжнародна безпека розглядається як важлива функція світового співтовариства. Вона реалізується на основі процесів роззброєння, поглиблення взаєморозуміння і взаємодовіри між державами, мирного врегулювання конфліктів.

За Статутом ООН основна відповідальність за підтримання миру та міжнародної безпеки покладена на Раду Безпеки ООН. Їй належить виключне право застосування санкцій проти агресора. На рівень і стан сучасної міжнародної безпеки впли­вають такі чинники: характер загальної небезпеки і загроз, захищеність зовнішніх кордонів, стан внутрішньої безпеки держав.

Як політичне явище міжнародна безпека обслуговує інтереси і потреби більшості країн світової спільноти, оскільки прагнення до безпеки є визначальним мотивом людської діяльності.

Міжнародну безпеку розрізняють за масштабами, сферами і суб’єктами. За масштабами виділяють регіональну і загальну безпеку. За сферами – військову, політичну, економічну, екологічну, гуманітарну безпеку. За суб’єктами – безпеку суспільства, держави, людини.

Поряд з традиційними джерелами небезпеки (прагнення певних країн до гегемонії, переваги у стратегічних та ядерних озброєннях, до експансіонізму) на рівень міжнародної безпеки на сучасному етапі світового розвитку впливають нові світові загрози. Це тенденція до зростання кількості локальних конфліктів і акцій міжнародного тероризму, поява могутніх незаконних збройних формувань, розкрадання ядерних матеріалів та поширення ядерних технологій, наявність стратегічних озброєнь у потенційних агресорів.

Сучасна система міжнародної безпеки ґрунтується на принципах: однакового рівня безпеки для всіх країн незалежно від їхньої ролі на світовій арені; міжнародного співробітництва та колективності дій у розв’язанні проблем безпеки чи припинення агресії; високого ступеня довіри і відкритості у міжнародних стосунках; системного підходу до підтримання безпеки.

Важливими елементами системи міжнародної безпеки є наукові теорії, концепції, доктрини, програми досягнення високого рівня міжнародної безпеки; міжнародні, державні, громадські організації та інститути підтримання миру.

Нова глобальна система безпеки формується шляхом переговорів та угод про загальні цілі, норми, принципи і механізми врегулювання конфліктів. Вона базується на довірі, прозорості і передбачуваності дій партнерів, співробітництві і гарантіях.

Названі елементи відображаються у діяльності структур спільної безпеки: ООН; Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ); у програмі НАТО “Партнерство заради миру”; у програмному асоціюванні партнерства з країнами Центральної та Східної Європи в рамках Східноєвропейського Союзу (СЄС), Європейського Союзу (ЄС) і прийнятої ним програми загальної зовнішньої політики та політики в галузі безпеки.